Дорогие друзья!
Сегодня я решил поделиться с вами моим недавним опытом, который превратился в настоящий трипчик и погрузил меня в мир жесткого отрыва наркотиков. Я расскажу вам, как я купил шишки марихуаны и попал в настоящий контроль не только над своим сознанием, но и над реальностью. Готовьтесь, будет жарко!
В четверг вечером я решил отправиться на поиски "контрольки" - иглы, которая помогает внедрить в свою жизнь новые ощущения. Я знал, что меня ждет светлое будущее, наполненное экстазом и незабываемыми эмоциями. Искал закладки в своем телефоне, чтобы найти надежного продавца, и нашел одного парня, который обещал мне необычайный опыт.
Встреча была назначена в парке, на темной скамейке. Все происходило в секрете, как в самом антиутопическом блокбастере. Он достал из кармана пакетик с шишками марихуаны и сказал, что это не простая "трава", а super acid - настоящий грибной экстази, который заберет меня в другой мир.
Мы решили пойти на край, настолько высокий, что стану недоваром - человеком, который не сможет проснуться и вернуться назад. Я вдохнул глубоко и сделал свой первый затяжку. Мир вокруг начал меняться, краски стали яркими и насыщенными, а все звуки превратились в настоящую симфонию трэша.
Я проглатил комок в горле, но не предполагал, что он останется там подольше, чем я думал. Мне стало сильно плохо, но я все-таки решил не сдаваться. Я поклялся самому себе, что достигну вершины отрыва и покажу всем, на что я способен.
Мне показалось, что я уснул, а потом проснулся в параллельной реальности. Я оказался в цитадели наркотических сновидений, где луна и звезды заговорили со мной на языке, который я никогда не слышал. Наверное, это было следствием втертого состояния, но я решил не думать об этом.
Каждый шаг был непредсказуемым и невероятным. Я видел образы, которые нормальные люди даже не представляют. Все вокруг меня таяло и трансформировалось, словно я находился в астральном мире. Я путешествовал сквозь звезды и города, становясь свидетелем удивительных событий.
Но вдруг это трипчик превратился в настоящую кошмарную сказку. Я очнулся от глубокого сна и оказался в незнакомом месте, окруженный непонятными людьми. Были такие моменты, когда мне казалось, что я лишь герой романа наркомана, забравшегося на самую высокую ветку дерева.
Вокруг меня было столько хлама и ненужных вещей, что я не мог понять, где нахожусь. Но теперь я уже не мог контролировать то, что происходит. Я был заложником наркотического опьянения.
Мои мысли стали замедляться, и я понимал, что потерял контроль над своим сознанием. Я пытался вспомнить, как вернуться в свой мир, но все мои усилия были тщетны. Я был украден этими закладками, которые превратили мою жизнь в настоящий хаос.
На следующий день я проснулся в своей постели, испытывая головную боль и сильное ощущение стыда. Все, что осталось от моего путешествия, это фрагменты воспоминаний, которые казались сным. Я понял, что этот трипчик никогда не повторится.
Remember, drugs may take you on a wild ride, but they will never lead you to a bright future.
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...